Рок-гурт «Гуцули»

Відкрита рана панорам
Душманських куль стрімкий політ
І скель крутих пекучий лід

Афганістан, Афганістан

Нащо; невідомо нікому
В руках гарячий автомат
І молодесенький солдат.
Що не повернеться додому

Мамо, моя мамо
Чи побачу знову я тебе
Мамо, моя мамо
З Пакистаноу караван іде
Я бачив сльози матерів.
Що не діждалися синів своїх
Чия ж глупота завела
Звичайних хлопців із села,
А скільки ночей не доспали
Вже виглядаючи своїх.
Хай бог простить нема вже їх

Афганістан , Афганістан

На вулиці Франка
Живе компанія така —
Шпак, Рибак, Пазинчин і Чорняга
Як десіть б’є годин
То Шпак біжить у “Млин”,

А там його чекає вся ватага

Ой, файні хлопці на вулиці Франка
Хто з вас не знає Шпака і Рибака,
Владзьо Майданюк також з нашого кута,
А ліпших від них там нема.
Раз Владзьо Майданюк
Уздрів, як Йван Лоб’юк
Вілазит махом босих з лімузини,
Узєв тут Владзі сміх
Він стриматись не міг,

Смієвсі аж до семої години

А якось вечерком
Шпак їде з Рибаком
На вулицю зі свистом вилітают.
Та раптом, руль убік,
Летит Рибак у пліт
І “Яву” в наших хлопців забирают

В рок-н-ролі ти вживаєш купу слів,
А слова є завжди звук пустий.
Головним у світі є лише життя,
І в житті цьому ти є живий.
Швидше прокидайся, ящик розломи.
До якого сам ти заліз,
І живи чуттям добра, а не сліз.
Ти — піщинка в світі, раз вже знаєш це.
То для праху себе не зрікай
Всесвіт цей великий без границь і меж
Він в піщинці, в тобі — відчувай.
Відчуй же свої рани, відчуй же свою біль,
Я всесвіт, я — ти, я показую ціль
І живи чуттям добра, а не для бід
Якщо ти відступився, розпач тебе їсть
Таємне плине над горами
Повір — незнане — то смерті чорна злість.
То стан душі, не бійся, будь же з нами
Тисячі законів в голові твоїй
Роблять все навкруги заскладним
Складність — то неправда, Простіший шлях.
Шлях любові, добра — йди же ним
Кинь же плазувати, ницість всю облиш
Не лишай позаду мерзенний ти слід,
І живи чуттям добра, а не для бід
І розкутий, легкий можеш вже не йти
І не бігти, бо сам полетиш
В Всесвіті великім без границь і меж
Слід любові і щастя залиш.
Відчуй же свою радість, душі нової спів
Щасливим промінням розтоплюй ти лід,
І живи чуттям добра, а не для бід

Хто робив ті буси.
Що продає бабуся,
Н і, це не я, це н є я
Хто рубав ліщину
На ту сопілчину
Н і, це не я, це н є я
Хто має патенти
На ці асортименти
В мене нема, ой нема
А я пасу гуси
У баби Га нусі
Один сірий, другий білий
Два веселі гусі