Рок-гурт «Гуцули»

Офіційний сайт фолк-рок гурту з міста Косова

П’ять плюс два — Юрій Андрухович про Майдан і Гуцулів

Хто не був новорічної ночі на київському Майдані, той страшенно багато втратив. Особисто я переконаний, що кращих новорічних ночей у моєму житті не бувало.

Що ж, позаяк ми знову ввійшли у святковий різдвяно-новорічний цикл, то пора й бажання загадувати. Хто не був новорічної ночі на київському Майдані, той страшенно багато втратив. Особисто я переконаний, що кращих новорічних ночей у моєму житті не бувало: стільки людського добра й тепла, така висока і чиста концентрація. Тому й бажання, що загадуються в отаких чудодійних обставинах, не можуть не здійснитися.

Для більшої певності я загадав їх сім. Спершу я хотів було цілих тринадцять, щоб таким чином задовільнити своє улюблене число. Але потім вирішив – хай краще звичніша сімка. Так у моїх бажань з’являються значно вагоміші шанси. Гаразд, поїхали.

До речі, про їзду. Позавчора в потязі з Києва до Франика ми перетнулися з молодою дніпропетровською парою. Дівчина якось так співчутливо поцікавилася: “А вы, наверное, с Майдана?” Я кажу, що так, і з нього в тому числі.

Тоді вона – вже більше не зі співчуттям, а з надією: “И как там? Мусора полно, да?” А я на це, що все чисто, мусорів ніяких, бо їх не підпускають. Усі ми трохи з мого нехитрого жартика посміялися. Втім розчарування її, здається, вже не покинуло. Так їй сердешній, напевно, хотілося вкотре почути про всіх отих майданних бомжів, п’яниць і туберкульозників, про гори сміття, сморід і нечистоти.

Тоді я й загадав своє перше бажання: щоб люди Сходу і Півдня роззули нарешті очі. Мусять же ці процеси колись усе-таки піти! Будь-якому зомбуванню колись настає край. То чому б оцьому “колись” не початися негайно, вже цього року?

Моє друге бажання загадалося у зв’язку з дуже цікавим філологічним фактом, про який мені написав мій угорський друг письменник Петер Зілогі. Majdan угорською означає “в майбутньому”. Вживається в контексті “колись, одного разу, одного дня в майбутньому”. У піднесено-ораторському та науковому стилях. Тож я загадав таку штуку, щоб оце майбутнє, яке так рішуче до нас прийшло в майданному образі, ніколи вже більше нас не покидало. Тобто хай воно вже назавжди залишається з нами і стає нашим прекрасним теперішнім.

Моє третє бажання пов’язане з тим, що ні “Пінк Флойд”, ні Боно, ні навіть “Модерн Токінґ” на Майдані в новорічну ніч не виступили. Але це, мабуть, і на краще – там і без будь-кого з них усе було фантастично. Зате найближчим часом на майданну сцену можна буде запросити роллінґів. І вони приїдуть. Чи Боба Дилана, скажімо. Або “Джетро Талл”. Бо після того як на тій сцені зіграли леґендарні “Гуцули”, неможливого вже не існує. Уявляєте, я ще школярем, класі так у сьомому, слухав якісь їхні концертні шматочки з бобинного магічного мага – і все, ніколи більше. А тут виявилося, що вони живі – такі класні дідусі-гардрокери, косівська суміш діп перплів з юрая гіпами.

Далі. Четверте моє бажання (хоча за ступінню важливості – одне з найперших): щойно Європейський суд із прав людини винесе рішення у справі Юлії Тимошенко, безумовно на її користь, ми цілим Майданом, усього десь так із півмільйона людей, прийдемо під стіни її колонії чи де вже там її на той момент буде ув’язнено, – і виконаємо волю суду, звільнивши її просто, легко й невимушено. Винесемо її на волю – і все. Бо для кількох сотень тисяч дисциплінованих одностайних людей немає нереальних завдань, а що вже казати про півмільйона! Тим більше коли завдання хороше і шляхетне – звільнення політв’язнів.

І п’яте моє бажання так само пов’язане з масовістю: щоб Майдан, той самий, центральний, київський, почав усіма своїми сотнями тисяч заходити в гості до інших міст. Одна неділя в Черкасах, інша в Кіровограді, третя в Полтаві, а відтак Суми, Харків – ну й так далі й аж до Єнакієвого. Я ж іще пам’ятаю, як море людей і прапорів рухалося від міста до міста у 1989 й 90-му і як усе більше й більше нових прихильників вливалося в нього. Бо ж існує ця особлива притягальність, якої вже нічим не здолати.

“А не про Майдан у тебе хоч якесь бажання є? – захоче спитати котрийсь із вас, тих, які скептичніші або зліші. – Чи ти зовсім уже майданувся?”

Я б йому відповів! Я йому відповім уже зараз.

Ну так, звичайно. Є ж у мене ще два бажання в запасі, поки що неозвучені. І знаєте що? Я їх собі так неозвученими й залишу. З усією певністю, що й вони неодмінно збудуться. Отоді я про них і розкажу – вже за фактом. Одне з них, щоправда, схоже більше на тост і не якийсь там, а третій гуцульський. Чули ви про такий? Обов’язково дізнайтеся.

А тим часом – погідного й чистого Різдва нам усім.

http://tsn.ua/analitika/p-yat-plyus-dva-328480.html

1 коментар до “ П’ять плюс два — Юрій Андрухович про Майдан і Гуцулів ”

  1. Гуцули виступили на Черемош-фесті | Рок-гурт «Гуцули» Каже:

    […] Виступали в суботу на Черемош-фесті, враження неоднозначні. Ведуча наговорила якихось дурниць про те, що Гуцулам приблизно 20 років і склад гурту увесь час змінюється. Через це я змушений офіційно заявити, що гурту цього року виповниться 45! Років! І за винятком гітаристів склад практично незмінний майже 40 років. Хто хоче знати більше нехай читає Вікіпедію або Золотий фонд української музики, або, принаймі, Ю.Анруховича «5 плюс 2». […]


Напишіть коментар

XHTML: Ви можете користуватись наступними тегами: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <s> <strike> <strong>