Рок-гурт «Гуцули»

Офіційний сайт фолк-рок гурту з міста Косова

Любомир Гавриш: «Гадюкіни» вчилися у нас»

В Україні дотепер існує унікальна рок-група, аналогів якої, мабуть, немає, – косівські «Гуцули». Створена на початку 70-х, вона досі є активною. Це реальні рок-динозаври.

Грати хард-рок було феноменальним для того часу – часу засилля комсомольських «совкових» ВІА. Ідея створення у місті вокально-інструментального ансамблю (ВІА) належала студентові училища прикладного та декоративного мистецтва Мирославу Волощуку. Назву «Гуцули» придумав Любомир Гавриш. Планувалося, що кожен учасник колективу зможе запропонувати свій варіант найменування. Але Любомир не став очікувати колективного обговорення і непередбачуваного рішення більшості. Він викрав барабани і разом зі своїм другом за ніч намалював на них назву та відповідний орнамент.

Читати далі »

П’ять плюс два — Юрій Андрухович про Майдан і Гуцулів

Хто не був новорічної ночі на київському Майдані, той страшенно багато втратив. Особисто я переконаний, що кращих новорічних ночей у моєму житті не бувало.

Що ж, позаяк ми знову ввійшли у святковий різдвяно-новорічний цикл, то пора й бажання загадувати. Хто не був новорічної ночі на київському Майдані, той страшенно багато втратив. Особисто я переконаний, що кращих новорічних ночей у моєму житті не бувало: стільки людського добра й тепла, така висока і чиста концентрація. Тому й бажання, що загадуються в отаких чудодійних обставинах, не можуть не здійснитися.

Для більшої певності я загадав їх сім. Спершу я хотів було цілих тринадцять, щоб таким чином задовільнити своє улюблене число. Але потім вирішив – хай краще звичніша сімка. Так у моїх бажань з’являються значно вагоміші шанси. Гаразд, поїхали.

Читати далі »

Альбій Шудря «Албі бек»

Це художній, а не документальний твір. Написав про те, що бачив, пережив, пропустив крізь себе, про те, що запам’яталося і вразило. Кілька розділів присвятив Косову. Хотів описати рідне місто під якимсь неформальним кутом. Тоді в Косові «гриміли» «Гуцули», під впливом яких багато молодих людей брали в руки гітари і викрешували з них якісь звуки. Все це народжувало нову Україну, бо в тих піснях були українські слова, модерновий звук, потужна енергетика, які вели молодь уперед.  Багато розділів розповідають про мої враження, отримані під час перебування у «гарячих точках». Такі нюанси, штрихи, я сподіваюся, допоможуть ліпше зрозуміти, що там відбувається  насправді.

Автор також плекає надію, що достатнім приводом для цих „stories”, обплутаних реалістичними картинками з життя покоління, став доволі цікавий збіг обставин. Наприклад, я народився у місті Косові на Івано-Франківщині, а виконував миротворчу місію у Косово колишньої Югославії. Коли місцеві албанці почули про це, вони щиро дивувалися. Який же був їх подив, коли вони дізналися, що мене звати Альбій. Бо ж воно, це ім’я, популярне в тих краях. „Щось тут не все так просто!” – щиро дивувались мої знайомі косовари. Так само вже в іншій миротворчій місії – у Грузії. Моє прізвище мало типове мінгрельське звучання. Тут я також був свій. І для офіцерів – арабів моє ім’я теж було своїм. Бо „Альбі” означає „моє серце”. Європейці ж вітались зі мною просто: „Албі Бек!” Легендарна фраза Термінатора чудово вписувалась в поняття міжнародного гумору. На урочистих проводах у миротворчих місіях на прощання й потім я завжди вставляв це геніальне мотто „а-ля Голлівуд”: „I’ll be back!” Повернусь ще, мовляв, мої друзі, не заспокоюйтесь! Це закодоване в моїй долі!

Читати далі »

«Потяг до Яремче»

В останній літній уікенд на Прикарпатті пройшов уже традиційний етно-літ-фестиваль «Потяг до Яремче». Потяг до Яремче — музично-мистецький дводенний фестиваль, що відбувається щорічно з 2008 року і має два головні етапи. Першим є «Карпатський ПрОТЯГ» — та частина, що відбувається в дизельному поїзді Івано-Франківськ — Рахів (потяг проходить весь шлях, а тоді повертається до Яремчі). У різних вагонах поїзда відбуваються різні мистецькі заходи — читання, концерт, кіноклуб. Ініціатором є гурт КораЛЛі.

Другий етап відбувається власне в Яремчі. Він складається з літературної та музичної частин. Початок фестивалю впіймав завершення Дня Незалежності України і продовжив його новим, повним та насиченим фестивальним Днем сучасної української культури. Фестиваль формували окремі повноцінні частини, які складали цілісну концепцію Днів сучасної української культури — візуальна, літературна, музична. На сцені виступили гурти: «ГУЦУЛИ» з Косова, «КораЛЛі», «Zapaska», «Фліт», «Les Stens». Окрім того на фестивалі були численні акції, перформанси та майстер класи. Хоча цей фестиваль вже багато років відбувається в Яремчі, мені пощастило побувати на ньому лише цього року.

Читати далі »

Хеві-метал гуцул-рок!

Виявляється, справжній український хард-рок зародився серед гір ще в далекому 1970 році, у творчому місті Косів — в образі рок-гурту «Гуцули».

Майже місяць тому, 21 квітня, на сцену біля франківського міського озера вийшли п’ятеро вуйків у гуцульських строях. Трохи понастроювали гітари, а потім як «залабали», що публіка не вірила своїм очам та вухам, що такий крутецький рок отак шкварять оці сивоволосі-сивовусі діди. А діди виявились не простими. То була найстаріша рок-група України — «Гуцули».

Тяжкий, як холєра

Місце зустрічі — Косів, Дім культури. Чудова, спекотна погода, на лавочці у тіньку сидять два чоловіки. Любомир Гавриш — менеджер гурту, а ще перший бас-гітарист і головний критик творчості, за що, каже, не раз хотіли бити. Леонід Процюк — з вигляду набагато молодший, клавішник.

А решта де? «Репетиції нема, то всі по роботах», — відповідає Гавриш і припрошує досередини. Музиканти показують свою репетиційну базу — невеличку комірчину, де ще з 1970-х років і донині «Гуцули» тримають свої інструменти. Частують наливкою та показують старі фото.

Читати далі »

Найбільша легенда українського хард-року!

Я б коротко описав їх як “український Rainbow”. Це група такого ж рівня як і Воплі Відоплясова, Океан Ельзи, Плач Єремії чи Кому Вниз, яка проте чомусь маловідома. Але з’явилась вона ще в 1969 – тоді коли не те що згаданих груп не було, тоді ще навіть хеві-металу взагалі не було, бо Black Sabbath тільки мав з’явитись.

Коли після свого народження в Британії, хеві-метал поширився на ввесь світ, Києві його зрозуміло в 70-тих не було, бо там була радянська влада. Зате він зміг просочитись високо в гори, і залишитись там аж дотепер.

Знайомтесь: Гуцули з Косова

Читати далі »

Рік Драконів

Вітання усім нашим друзям та шанувальникам. З Роком Дракона вас усіх!

Рік 2012 є знаковим для «Гуцулів». Це 42-й рік від заснування гурту і разом з тим троє учасників готуються перейти рубікон…

Їм виповнюється по 60:

  • Славко Корищук — 29.12.1952
  • Славко Онуфрійчук — 7.12.1952
  • Любко Гавриш — 6.02.1952

Яка доля чекає гурт поки що невідомо. Необхідно нарешті зробити студійний запис і по можливості відзняти один-два відеокліпи.

Районна рада виділила гроші на придбання синтезатора «Clavia Nord Electro 3», без якого неможливо добути звучання легендарного електрооргана «Hammond B3». Та ми далеко не впевнені що ці гроші дійдуть за призначенням.

А так динозаври живі-здорові і легко не здадуться!

Вітання усім нашим друзям та шанувальникам! З Роком Дракона Вас усіх!

Постскриптум після Івана

Особисто на нас дивне враження справила організація концерту на Івана. Жодних пропозицій щодо участі гурту в концерті від міської влади не надходило, водночас в інтернеті така інформація була.

Складається враження, що нас використано мерією і починаючими музикантами з метою збору глядачів. Зрештою, концерт міг би і не відбутися, якби не прохання Дмитра Федоровича Біланюка, якого ми дуже поважаємо.

Надалі просимо повідомляти нас особисто. Ми любимо своє місто і людей, які в ньому живуть. Але хочемо взаємності.

Гурт «Гуцули».

Гуцули In Rock

Коли я починав свої «Подорожі в рок-н-ролл», то планував, що про українські групи писати не буду. Хоча б тому, що жодна з них не вписується в формат цих нотаток. І не тому що українські групи погані. І не тому, що вони надто хороші.

Просто українська рок-музика позбавлена тяглості, історичної глибини, розгалуженості й, нарешті, уставлених традицій. На мій превеликий жаль.

Але днями я раптом зрозумів, що одна українська команда все ж достойна того, щоб здійснити подорож на її територію. Тим більше що вона чудово вписується у формат моїх подорожей.

Як я зазначав на початку подорожей: «Ми не будемо ходити центральними вулицями. Нас цікавлять провулки». А група, про яку я оце збираюся оповідати, якраз і є таким провулком. На якому розташовані визначні й достойні уваги допитливих подорожуючих історичні споруди.

Отже – фолк-рок гурт «Гуцули».

Читати далі »

Г уцули вразили столицю

Прокурава. Здавалось би, звичайне село, про яке знають не тільки у нас, але й за межами України. Таку добру славу воно здобуло завдяки працьовитим, гостинним, мудрим і талановитим гуцулам— боднарям, вишивальникам, ткачам і, звичайно, співакам і танцюристам, яких успішно презентує уже впродовж 27 років фольклорний колектив «Барви Карпат». На його шляху були і злети, і падіння. Але, незважаючи ні на що, він під умілим керівництвом директора Прокуравського народного дому Ганни Майданської та художнього керівника Любові Миклащук живе, творить і досягає щедрих ужинків.

Цей рік є особливо багатим на вагомі здобутки колективу. Спочатку був феєричний виступ і заслужена перемога на фестивалі в м. Коломиї, потім — на XIV Міжнародному гуцульському фестивалі в м. Вижниці і на Міжнародному фестивалі естрадної та фольклорної музики «Зелені свята на Гуцульщині», який щороку проводиться у Прокураві, президентом та генеральним продюсером якого є уродженець села Михайло Строчук. Він хоч і живе у Києві, все робить, щоб про його односельчан дізнавалися далеко за межами Прокурави.

Найважливіше досягнення — його перемога у відбірному турі проекту «Фольктизік» Першого національного телеканалу.

Читати далі »