Рок-гурт «Гуцули»

Офіційний сайт фолк-рок гурту з міста Косова

Гуцульський рок з Косова

Український рок почався не в Києві, не в Харкові і не у Львові. Він почався у прикарпатському Косові чотири десятиліття тому. У невеличкому районному центрі зародилася унікальна музична формація – рок-група «Гуцули».

Унікальність їхня вже бодай у тому, що грати справжній хард вони почали в далекому 1969 році. У ті часи рок-музику в есесері знали і грали одиниці. А таку, як «Гуцули», — взагалі ніхто на той час. Жорсткі гітарні рифи, як у «Deep Purple», з текстами на гуцульській говірці ставили на вуха все живе в Косові і околицях. Автор цих рядків сам пережив такий концерт в 1974 році і може авторитетно свідчити: «Гуцули» — це найбільший рок-н-рольний міф України дотепер.

Москалівська церква 1975 р.
«Гуцули», 1975 рік, Москалівська церква (музей етнографії в радянські часи).

– сидять (зліва-направо): Любомир Гавриш, Віктор Кобозєв.
– стоять (зліва-направо): Ярослав Удудяк, Анатолій Юрійчук, Ярослав Унуфрійчук, Ігор Дорош, Сергій Бондар, Сергій Сіталов.

«Галицький кореспондент» розмовляє з Любомиром Гавришем, одним із засновників групи.

Читайте продовження статті:

http://www.gk-press.if.ua/node/1837

Газета «Галицький кореспондент»
№38 (214) 1 жовтня 2009 р.

Останній блюз

Запитайте у жителів Прикарпаття, котрим зараз від 30 до 50 років, про групу “Гуцули” і обов’язково почуєте у відповідь: “Гуцули”? То було щось! Це ж одна з перших рок-груп в Україні”.

Двадцять п’ять років минуло з того часу, коли яскравою зіркою спалахнула вона на творчому небосхилі Косівщини, а світло її і досі не згасло, доноситься до нас добре знаними мелодіями, словами знайомих з юності пісень.

Ярослав Удудяк

До речі, той період (початок сімдесятих) є надзвичайно цікавим і мало дослідженим. Адже тоді почався не тільки брежнєвський застій. Виросло покоління юнаків і дівчат, котрі не пам’ятали сталінської епохи. Вони вже тоді, може, не стільки розуміли, скільки відчували, що жити треба якось по-іншому, не так, як жили-існували їх батьки, але як жити — не знали.

Проявити себе в бізнесі чи політиці не могли, бо кожна така ініціатива, як правило, згасала в тюремних камерах. (Хоча, хитрі гуцули таки зуміли обдурити державу, відкривши тут справжній сувенірний Клондайк).

Залишалася музика. Жива. Емоційна. Вона прагнула вирватися на волю, володіти серцями мільйонів людей, примушувати їх плакати і радіти.
Це був період тріумфального сходження на вершину слави легендарного ансамблю “Бітлз”. Радянські хлопчаки та дівчата, затамувавши подих, прислухалися до тріскучих радіоприймачів, запам’ятовуючи нові ритми, мелодії, намагаючись зрозуміти зміст незнайомих фраз.

Читати далі »